ВАКЦИНАЦІЯ - важлива складова національної безпеки

Вакцини є одним з найбільших досягнень медицини. Вони виконують єдину функцію – попередження хвороби. Вакцинація скоротила кількість випадків деяких захворювань до рідких проявів, а інколи навіть повністю ліквідувала хворобу. Так, завдяки вакцинації вдалося подолати віспу та вроджений кір, на грані зниження – поліомієліт. Спалахи інфекційних захворювань можливі у тому випадку, якщо населення не захищене, тобто невакциноване. А епідемії дуже дорого обходяться суспільству. Наявність високого рівня охоплення вакцинацією змінює хід епідемії – як у випадку з грипом, кором та пневмококовим менінгітом. Більшість вакцин використовуються для запобігання інфекції до того, як уразить хвороба. Деякі вакцини захищають людину навіть після того, як вона піддалася ризику зараження – як у випадку зі сказом, гепатитом В, кором та вітряною віспою. Якщо ж вакцинована людина все ж таки раптом занедужає – ця хвороба зазвичай протікає м’якше, ніж у невакцинованої людини. Приклад: кашлюк, вітряна віспа та рота вірусна діарея. Вакцини мають величезне значення, як технологія у галузі охорони здоров’я та є унікальним засобом в наданні колективного імунітету – тобто захисту навіть для тих, хто не імунізований або кому не можна проводити вакцинацію. Планова вакцинація – важлива складова національної безпеки, а колективний імунітет – запорука відсутності епідемій. Щоб підвищити рівень колективного імунітету населення, різні країни знаходять свої шляхи. В усьому світі вакцинація є добровільною, і остаточне рішення мають приймати батьки дитини. Але наслідки відмови від вакцинації можуть бути надзвичайними і пов’язані не тільки небезпекою захворіти. Так, наприклад у США дитину чи підлітка, які не мають довідки про вакцинацію, ні до школи, ні до коледжу, ні до університету не приймають. У цій країні існують відповідні підручники для батьків, розміщені в мережі Інтернет, а також приватні освітні програми, які дають змогу навчити дитину читати і писати, але на цьому прогрес в освіті для такої дитини закінчується. Важливо знати! Відповідно до абзацу другого ст..15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з Календарем, відвідування дитячих закладів не дозволяється. Якщо батьки цих дітей категорично відмовляються вакцинувати дитину без об’єктивних причин, вони можуть найняти приватних вчителів і проводити навчання вдома, тоді право дитини на навчання не буде порушеним. Верховна Рада прийняла перший в Україні закон про імунопрофілактику. Закон має на меті знизити розповсюдження серед населення поліомієліту, кору, краснухи, дифтерії, епідемічного паротиту, кашлюку, гемофільної інфекції та гострого вірусного гепатиту В. За новим законом вакцинація дітей є обов’язковою, а для її впорядкування вводиться спеціальний сертифікат вакцинації. Наказом МОЗ України № 595 від 16.09.2011р. розроблений та затверджений календар профілактичних щеплень в Україні. Вакцинація БЦЖ існує з 1921р. В пологовому будинку новонародженим проводять 2 щеплення – від туберкульозу (БЦЖ) та вірусного гепатиту «В».

Перше щеплення – вакцинація БЦЖ проводиться на 3-тю добу після народження. Щеплення БЦЖ являється одним із самих перших, яке отримує новонароджена дитина ще у пологовому будинку. Вакцина БЦЖ призначена для профілактики і попередження туберкульозу. Оскільки розповсюдженість туберкульозу дуже висока, епідемічна ситуація несприятлива, а заходи, які застосовуються при діагностуванні та лікуванні даного захворювання не можуть знизити рівень захворюваності, вакцинація набуває особливого значення. Проведення вакцинації проти туберкульозу в Україні прийнято проводити абсолютно всім новонародженим у яких відсутні проти покази. Ризик захворювання на туберкульоз у дитини до 1 року при контакті з хворим у 10 разів вищий, ніж у дорослої людини. Протипоказами до вакцинації являються: - вага при народженні < 2500,0кг; - випадки набутого або вродженого імунодефіциту; - ускладнення даної вакцинації в роду; - вроджена недостатність функції фермента; - ураження ЦНС і тяжкими спадковими захворюваннями.

Друге щеплення, яке необхідно робити в пологовому будинку, це вакцинація проти гепатиту «В». Збудником гепатиту «В» є вірус. Він дуже стійкий у навколишньому середовищі – при кімнатній температурі він зберігає свою життєздатність протягом 3-х місяців. Інкубаційний період данного захворювання може бути від 6 тижнів до 6 місяців від моменту інфікування. Шляхи зараження: - використанні нестерильних шприців; - гемотрансфузії (можливість зараження не виключається навіть при ретельній перевірці препаратів крові); - хірургічні втручаннях; - використовуванні забруднених предметів побуту; - якщо вагітна хвора на гострий чи хронічний гепатит «В», або є носієм вірусу (до 70-80% новонароджених заражаються під час пологів). Найбільш ефективним у системі профілактичних заходів данного захворювання являється вакцинопрофілактика - у пологовому будинку вакцинація від гепатиту «В» проводиться в перші 12 годин життя новонародженого при відсутності протипоказів. На даний момент пологовий будинок забезпечений вакцинами у повному обсязі і адміністрація просить майбутніх мам віднестися до вакцинації новонароджених з повною відповідальністю і забезпечити своїми діями їх здорове майбутнє життя.

Міський, позаштатний фахівець з акушерства та гінекології А.А.Бондар